Ο Μελισσοκόμος

Після весілля доньки кам'яне обличчя бджоляра Спіроса повторює свій щорічний шлях із півночі на південь Греції, тягнучи за собою вулики й звички, що тримають його в рівновазі. Дорогою змінюються пейзажі й пори року, але його мовчазна присутність і ритуал догляду за бджолами лишаються незрушними, створюючи меланхолійну картину самотності, яка водночас має в собі певну велич і сувору простоту.

На шляху він зустрічає нестабільну молоду подорожню — енергійну й руйнівну одночасно — і між ними зав'язується незвичний, саморуйнівний зв'язок. Фільм майстерно показує, як упорядковане життя бджоляра стикається з хаосом людських емоцій, досліджуючи теми втрати, близькості та крихкості, де кожен укус і кожен шепіт мають значення.