The Tingler

У центрі оповіді — амбіційний патологоанатом, який стверджує, що причиною раптових смертей від страху є невидимий паразит, що мешкає вздовж спинного мозку кожної людини. Він дає йому назву Тінглер і переконує, що цей організм стихає тільки тоді, коли людина може голосно кричати від жаху; без крику вдається лише накопичити смертельний тиск. Щоб довести свою теорію, лікар починає небезпечні експерименти на глухонімій жінці, для якої крик фізично недоступний.

Експерименти перетворюють наукове дослідження на серію все сильніших, іноді брутальних дослідів: Тінглер реагує на страх, виростає й стає реальнішою загрозою, коли емоції подавляють. Стрічка грає на межі наукового трилеру й класичного хорору, підсилюючи відчуття клаустрофобії та беззахисності, коли природний інстинкт — крик — виявляється відрізаним. Глядачі бачать, як прагнення контролювати невідоме обертається втратою людяності і загрозою для всього довкола.

Фільм живить напругу не лише монстром під спинним мозком, а й моральною дилемою: наскільки далеко можна йти в імʼя науки і хто платить за експерименти на живих людях. Атмосфера 1959 року зберігає свою старомодну чутливість до страху, але й додає іронічної гостроти у втіленні кінематографічного страхіття. У фіналі залишається питання, чи справді страх — це те, що рятує нас, чи навпаки — сила, що може нас знищити.