L'Amour en fuite

Антуан Дуанель — тридцятирічний коректор, який переживає розлучення; справа набуває додаткового шуму через перше у Франції розірвання шлюбу без встановлення вини, і преси ніби вирішують розчавити його минуле під світлом софітів. Увага медіа знову витягує на поверхню фрагменти з попередніх років, змушуючи Антуана дивитися на себе крізь призму старих помилок, надій і відчуження.

Він розмірковує про нове кохання з продавчинею магазину, але нерішучість і сумніви не дають йому спокою; натомість у пориві емоцій Антуан вирушає у втечу з давньою коханкою, відтворюючи знайомі схеми притягування й відштовхування. Фільм майстерно чергує теперішнє з минулим, створюючи калейдоскоп пам’яті, де кожна сцена — це іронічна, сумна або ніжна відповідь на питання про те, що таке дорослішання.

Кіноробота Франсуа Трюффо лишає тепле, інтимне відчуття завершення — це остання зустріч із героєм, якого глядач бачив протягом багатьох років. Картина говорить про ідентичність, помилки й повторення, але робить це з гумором і співчуттям: історія Антуана стає універсальною притчею про те, як ми біжимо від себе, щоб згодом повернутися і зрозуміти, хто ми насправді.