Після теракту в паризькому "Батаклані" Антуан Леріс втрачає кохану дружину Елену; фільм зосереджується на його болю, щемі та рішенні не піддаватися ненависті. Через особистий допис у Facebook він протиставляє вбивцям любов до сина й пам’ять про дружину, перетворюючи приватну трагедію на публічне послання людяності.
Картина делікатно торкається тем горя, прощення й стійкості, показуючи, як індивідуальний вибір може стати актом опору насиллю. Інтимні кадри та щирі розповіді занурюють глядача в емоційний світ родини, змушуючи переосмислити поняття помсти й любові в умовах страху й болю.