Документальна стрічка відкриває життя й творчість Андрія Тарковського через його власні спогади, голосові монологи і архівні матеріали, поєднані з уривками з фільмів та інтерв’ю близьких. Фрагменти особистих записів і роздумів утворюють немов би молитву-розмову про призначення митця, про творчу відповідальність і про те, як мистецтво формує людське сприйняття світу.
Картина пропонує глядачеві медитативний, інтимний портрет режисера, де домінують образи природи, пам’яті й духовного пошуку. Це стрімке, водночас тихе занурення в роздуми про долю художника і сенс людського існування, що залишають простір для особистих висновків і естетичного переживання.