Крихітка зомбі

У центрі оповіді — давня гаїтянська легенда про зомбі та її довготривалі наслідки: у 1962 році людина повертається з мертвих, щоб потрапити в рабство на цукрових плантаціях, а п’ятдесят п’ять років потому ця історія тихо проростає в інтелектуальному інтер’єрі парижської пансіонної школи, де стикаються реальність і магія, минуле й сучасність. Через тонкі зв’язки між поколіннями та культуру замикаються кола пам’яті, віри й провини, показуючи, як травма й міфи переходять кордони та часи.

Фільм Бертрана Бонелло поєднує містичну атмосферу й соціальний підґрунтя: камерні сцени навчального закладу контрастують із спогадами про жорстокість колоніального минулого, а візуальна поетика та музична палітра підсилюють відчуття тривоги й співчуття. Це стрічка про те, як легенди впливають на сучасні стосунки й ідентичність, і про ціни забуття та незабуття — напівміфічна, напівреалістична історія, що залишає глядача з питаннями більше, ніж з відповідями.