Після буремних стосунків із харизматичним і маніпулятивним старшим чоловіком Джулі намагається розплутати свої заплутані почуття. Працюючи над випускним фільмом, вона намагається відокремити факти від його ретельно сконструйованих вигадок, використовуючи кінематограф як спосіб прожити втрату, переглянути спогади й знайти власний голос.
Фільм — ніжна й інтелектуальна розмова про пам’ять, провину та самоідентичність, де межа між реальністю й реконструкцією стирається. Через камерну, виважену режисуру та делікатну акторську гру картина дарує інтимний і болісно чесний портрет жінки, яка намагається стати авторкою власного життя.