У фільмі "Sorry, Baby" трапляється щось жахливе з Агнес. Усе — її світ, її близькі — змінюється, але життя навколо немовби продовжується у звичному ритмі: колеги повертаються до роботи, друзі говорять далі про свої проблеми, місто не зупиняється. Режисер досліджує, як горе розсіюється — не рівномірно, а вибухами пам’яті, провалами та тими мовчаннями, що говорять більше за слова.
Картина витримана у стриманих тонах, де інтимні сцени сусідять зі щоденною буденністю, створюючи відчуття недоговореності й напруження. Акторська гра фокусує увагу на дрібних жестах і поглядах, які поступово відкривають внутрішній світ героїв; фільм не дає легких відповідей, але пропонує уважно дивитися на те, як суспільство вміє або не вміє підтримувати тих, хто залишився по інший бік трагедії.