Don't Mess with Grandma

Коли Джей-Ті планує всього лише полагодити протікаючий умивальник своєї бабусі, ніч здається звичайною хатньою справою. Та швидко з'ясовується, що крани — не єдина проблема: у будинок пробралися небезпечні незвані гості. Фільм починається з побутової невинності і майстерно обертає її у напружену гру на виживання, де найпростіші речі — ганчірка, ключі й привідкрита дверця — набувають смертоносного значення.

Джей-Ті мусить діяти одночасно в двох ролях — ремісника та актора, який має зберегти бабусю в ілюзії спокою. Камера стежить за його хитромудрими маневрами: тихі ремонти під дзюрчанням води, жестові відволікання, імпровізовані пастки й мовчазна комунікація між поколіннями. Напруга наростає з кожним кроком незнайомців по коридору, а гумор час від часу вириває глядача з тривоги, роблячи ситуацію водночас жахливою й абсурдною.

Конфлікт приносить не лише фізичну загрозу, але й моральні дилеми — наскільки далеко можна зайти, щоб захистити близьку людину, і що означає бути справжнім героєм у звичайному домі. Режисура грає на контрастах між домашнім затишком і холодною небезпекою, а акторська гра робить стосунки Джей-Ті й бабусі щирими й емоційно вагомими. Сцени, де тиша важить більше за слова, залишаються в пам'яті надовго.

Це кіно — іронічний, напружений трилер про те, як навіть найпростіші побутові проблеми можуть перетворитися на питання життя й смерті. Поєднання бойової винахідливості, сімейної відданості та чорного гумору робить історію незабутньою й несподівано теплою. Для глядача це пропозиція посміхнутися й затамувати подих одночасно.